Анна Шиман
Чорновий переклад. Текст перекладено автоматично і ще не вичитано — якщо щось читається дивно, так воно і є.
Карти Таро. Аркан Імператора в психологічній діагностиці особистості.
Якщо ви хочете мати точний інструмент психодіагностики, зверніть увагу на карти Таро. Я не прихильниця ворожильних практик, хоча багато хто щасливий, залишаючись на цьому рівні роботи із системою.
К. Г. Юнг (йому величезна дяка) своєю титанічною працею допоміг нам подолати глибоку прірву між популярною психологією та езотерикою (яку сьогодні скромно називають «трансперсональна психологія»).
Поняття езотерики широке, але суть зводиться до того, що всі практики працюють приховано, на глибоких рівнях автентичності людини, куди складно дістатися свідомо. Складно, але можливо, якщо робити це з досвідченим психологом. Тому можливість отримати наукові підтвердження й представити їх суспільству у вигляді статистики зводиться до нуля. Езотерика працює лише тоді, коли вона не є надбанням багатьох, тому ґрунтується на індивідуальній вірі самої людини, на її інтуїції.
Доторкнутися до тонкого світу, навчитися в ньому орієнтуватися — це мистецтво, що підвладне небагатьом. Саме тому система Таро лякає.
Однак, якщо спиратися на юнгіанство й архетипну психологію, можна дуже швидко знайти точки входу для подальшої глибинної роботи.
Учора на занятті курсу «Таро без ворожіння» одна з учасниць виконувала практичну вправу й витягла карту Імператор. Імператор символізує архетип батька та Анімус. З огляду на те, що архетип Анімуса (внутрішній чоловік) перебуває в глибокому, неусвідомлюваному шарі психіки, він реалізуватиметься лише крізь призму «батьківського комплексу», який перебуває в шарі, близькому до свідомості (особисте несвідоме).
Для глибинного психолога не секрет, що образ батька в психіці людини — це синтез ставлення людини до реального батька й архетипної форми, що залягає в надрах нашої психіки. Саме тому я не раджу своїм клієнтам з’ясовувати стосунки з реальними батьками. Принаймні доти, доки ті не стали для вас звичайними людьми.
У цьому випадку жінка мала дуже непрості стосунки з реальним батьком, через що вклала в його образ багато негативних почуттів: страх, гнів, лють — і заблокувала їх. Ці почуття, як відомо, становлять основу вітальності. Однак жінка витіснила небезпечний вміст зі сфери свідомості й залишилася без внутрішньої підтримки, без енергетичного джерела живлення, без внутрішньої мотивації.
Психіка компенсувала цей блок опорою на архетипний, ідеальний образ батька, який і посів місце в структурі взаємин між усіма її частинами.
Так жінка виявилася відокремленою від своїх реальних почуттів, а на чоловіків почала проєктувати свій ідеал. Звісно, у стосунках це спричиняє труднощі, як і в реалізації себе, що спирається на вітальність.
Її «жіноча частина» так і залишилася прив’язаною до образу реального батька десь у глибинах підсвідомості й опинилася заблокованою.
У таких випадках жінки часто відчувають усередині конфлікт, у якому хочуть довести татові свою спроможність. На старті це може навіть подобатися й приносити успіх у соціумі: кар’єрі, фінансах, управлінні тощо.
З часом жінці доводиться докладати дедалі більших зусиль, щоб утримати здобуту висоту. А якщо згадати, що вона відрізана від внутрішнього джерела, то з часом жінка неодмінно емоційно «вигорає», стає апатичною, замкненою й самотньою.
Для стосунків із протилежною статтю це справжня катастрофа, бо жоден чоловік ніколи не зможе дотягнутися до ідеалу, з яким його підсвідомо порівнюють.
Чоловік відчуває тиск, високу відповідальність. Любов до жінки змушує його тягнутися до її «планки», але, відчуваючи марність своїх зусиль, чоловік утомлюється й здається.
Хтось іде із сім’ї, хтось шукає «віддушину» у вигляді коханки, хтось зважується на ризиковані авантюри й зрештою опиняється в боргах, хтось п’є з відчаю.
Жінка в цій ситуації не може реалізувати свою жіночність і тому бере на себе роль матері, яка згодом неодмінно приведе її до ролі доньки, створюючи амбівалентність і нестабільність її вподобань, бажань, поведінки тощо.
Материнський архетип складається з діади мати — донька. У такому разі маємо потребу у владі (мати), але без відповідальності (донька).
Це стає причиною конфліктів, сварок, зрад, різноманітних залежностей.
І, звісно, через приклад передається дітям, формуючи в них деструктивні сценарії.
Чи варто казати, що в таких стосунках люди не розвиваються, не мають свободи волі, права на індивідуальне майбутнє?
Було цікаво читати?
А ми лише взяли одну карту Таро — Імператор.
Усе інше можна вивчити на наших курсах психології.
Як адаптувати Таро до психології?
Про це я розповідаю й показую на практиці на нашому курсі «Таро без ворожіння. Подорож до Самості».
Анна Олександрівна Шиман, психологиня, викладачка курсів.
Щоб поставити запитання або записатися на курс, заповніть форму нижче
