Анна Шиман
Чорновий переклад. Текст перекладено автоматично і ще не вичитано — якщо щось читається дивно, так воно і є.
«Злодій»
Був чудовий весняний день, і в Даші був найрайдужніший настрій. Вона їхала по нові туфельки, у сумочці лежав туго напханий гаманець, і вона стояла, спершись на поручень трамвая, віддаючись своїм мріям. Аж раптом погляд зачепився за чиюсь руку в її сумці. Це було ніби між іншим. Але цей образ назавжди закарбувався в її пам’яті: розстебнута блискавка сумки й тонка, але сильна чоловіча кисть усередині.
Чоловік одразу відсмикнув руку, щойно вона скрикнула: «Що ви робите в моїй сумці?» Далі все кадрами — гучний Дашин вигук «Він нишпорив у моїй сумці!», погроза пасажира, що стояв поруч, «Давай я йому зараз же пику наб’ю!!!», ігнорування злодія, а потім…
Потім Даша сиділа поруч із цим кишеньковим злодієм на найдальших сидіннях трамвая і слухала розповідь про його життя. Виявляється, за 28 років він не заробив жодної копійки іншим способом! Тобто людина все життя свідомо створювала іншим проблеми, на її адресу заочно летіли прокльони, через її вчинки лилися сльози. А вона щодня збільшувала кількість нещасних людей, забираючи в них матеріальну й моральну стійкість. Нехай навіть ненадовго.
Ця історія підштовхнула мене до цікавої думки. Внутрішні цінності людей зі слабкими психологічними межами, слабким центром свідомості — его, так само можуть украсти енергетичні злодюжки. Розтоптати, обплювати, понівечити.
Уже давно не секрет, що існує психічна енергія, за допомогою якої особистість впливає на навколишній світ.
— Я так утомилася за цілий день із дитиною, допоможи мені, будь ласка!
— Ха! Утомилася вона! Ти була вдома, та ще й з однією дитиною. А я цілим офісом керую! — і піднятий угору палець для ваги.
Або, як варіант, така відповідь цій самій утомленій матусі:
— Ох і слабенькі ж жінки тепер пішли! От я свого часу з трьома дітьми і корову подою, і води наношу, і на фермі працювала по 8 і більше годин!
І що ж відчуває в такому разі така жінка?
Що її відчуття себе недостовірні, неправильні. Її долають сумніви. Чи справді вона так сильно втомилася, може, треба ще трохи піднатиснути й потерпіти?
Багато людей, маючи психологічні труднощі, погодилися б ще потерпіти. А отже, погодилися б стати жертвою маніпуляторів.
У кожної людини своя власна межа втоми. І в цьому випадку вона просто потребує допомоги.
А їй у відповідь
— Не бреши! Ти не втомилася! Тут нема від чого втомлюватися.
Ось так крадуть те, на що спирається людина. Її ресурси. Її реальні уявлення про себе і свої сили. Її самооцінку і право на самоповагу та любов до себе. Сам «злодій» теж має з цього вигоду — показує, що просити допомоги неправомірно й жалюгідно.
У цю мить людина, якій потрібна допомога, перестає відчувати реальність. Думає: раз вони можуть, то й мені треба змогти.
Тут ключова фраза — «треба змогти». Змусити себе відчувати й робити так, як це виглядає в уявленнях інших. Зрештою втомлена мати вибивається з сил, дотримуючись чужих норм і оцінок. Як наслідок — фізичне перенапруження плюс утрата довіри до самої себе. Внутрішньо така жінка почувається пригніченою, не має контакту зі своєю агресією, зі своїми потребами. Рідко має власні бажання, а якщо й має, то може швидко відмовитися від їх здійснення, якщо натрапить на невдоволення оточення.
Тут потрібно мати сильне его і вміння сказати тверде «ні», яке додасть сил, щоб створити межу і сказати
— ну й нехай тобі це до снаги. Значить, ти в цьому сильніший за мене. А я не можу! Мені потрібна допомога. І якщо ти не можеш мені її дати, я шукатиму підтримки деінде. Або спробую зменшити навантаження. Але не зраджу себе і свої відчуття. Не дозволю собі погодитися з тим, що ти хочеш украсти мій зв’язок із власним тілом і почуттями.
Визнати, що ти потребуєш допомоги, не означає, що ти слабкий. Це лише означає, що ти здатен реально оцінювати свої ресурси й можливості. Для цього необхідно розвивати зв’язок із реальністю через усвідомлення і самосвідомість.
У цьому вам може допомогти вивчення психології.
Ірина Стадницька,
учасниця програм і курсів нашого центру.
Докладніше про курс «Практична психологія»:
