Анна Шиман
Чорновий переклад. Текст перекладено автоматично і ще не вичитано — якщо щось читається дивно, так воно і є.
Психологічні захисти як ілюзія влади над оточенням.
На заняттях із психології ми іноді згадуємо про «відро з ярликами», яке є в кожного.
Користуючись образом іншої людини, явища чи себе самого, що виник колись, ви завжди підганяєте наявну ситуацію під цей шаблон. У цю мить виникає конфлікт між дійсністю і бажаним образом, і кожен розв’язує його по-своєму. Здебільшого людина прагне зберегти уявлення свого Я, а реальність витіснити або підтягнути під свої уявлення.
Наприклад, жінка не отримує любові й поваги від партнера. Залежно від способу адаптації вона може вирішити, що недостатньо старається, і почати більше дбати про нього. Замість того щоб адекватно відгукуватися на його поведінку і тримати баланс у парі. З часом вона стикається з розчаруванням, але часто й далі робить те, що робила, ніби не бачачи реальних дій партнера.
Так улаштована наша психіка, яка «любить» автоматизми, бо вони дають змогу зберегти енергію. І не любить болю (розчарування — це завжди біль).
Що відбувається далі?
Реальність живе за своїми законами, і їй «байдуже», що там собі уявляє ваше его, а з ним і ви.
Наприклад, ви бачите себе таким, що заслужив підвищення, або коханою, цінною в очах оточення. А люди у відповідь поводяться якось дивно: віддають «смачну» посаду іншому, віддаляються, ігнорують, зраджують, використовують.
Уявлення про реальність у цю мить гучно вдаряються об межі інших людей або зовнішніх обставин. Виникають неприємні почуття, біль, якого дуже не хочеться відчувати й пускати у свідомість.
— «За що мені це?!» — кричить людина, впадаючи у відчай або, навпаки, у гніві намагаючись іще більше продавити простір та інших людей під свою картинку. (я змушу тебе любити/цінувати мене).
Декому щастить і в цьому зіткненні з життям. У них відвалюються цілі шматки психологічного захисту, що виконує функцію броні. Утворюються просвіти, які впускають у простір уявлень про себе трохи свіжого повітря. І неодмінно випускають назовні те, що накопичилося всередині.
Не дуже приємна процедура, погодьтеся?
Проте свіже повітря свідомості — це зцілення для душі, чиї потреби суворо затоптали копита інстинктів і ненаситна жага вашого его бути головним і значущим (а потай — цінним і коханим).
Ілюзії — це також наші захисні механізми, які тим сильніші, чим слабше свідоме Я людини.
Чим слабше вміння виокремитися із середовища, бути значущим, сильним і могутнім.
Ховаючись за ілюзіями, ви втрачаєте найдорожче, що у вас є. Ви втрачаєте час, відведений для втілення ваших цілей, мрій, завдань, особистісного зростання і пошуку власного шляху. Для того, щоб жити своє життя.
Внутрішній світ людини багатий не лише високими ідеями, а й пристрастями, ненаситним прагненням влади — часто — над навколишнім світом. Усе це родом із дитинства, і за цим ховається страх. (нелюбові, відкинення, приниження тощо)
Утім, ніхто й ніщо не заважає людині мати владу над собою, хоча це складно. Адже для цього треба вийти з сутінків (розлучитися з ілюзіями) і нарешті дізнатися, хто такий «Я».
Не маючи внутрішньої сили, бажання і ресурсу, людина хоче здобути владу над тим, що їй аж ніяк не належить, — над об’єктами матеріального світу, речами, грошима та іншими благами. Часто люди настільки цим захоплюються, що намагаються зробити оточення об’єктами для задоволення власних потреб. Адже їх самих так само використовували в дитинстві, і це стало нормою.
- Тема використання гостро ранить і болісно нагадує про себе образою?
- Ставите собі питання: «а чи є в мене Я?»
- Вас досі пересмикує від слів «розрахунливість», «вигода»?
- Приховуєте дискомфорт, коли у вас усе добре, а в інших — погано?
- Хочете сховатися від своїх страхів, погоджуючись на солодкі слова оточення, чи піддаєтеся їхнім маніпуляціям зі страху?
- Часто розчаровуєтеся в людях, але не показуєте їм цього зовні, а всередині відчуваєте апатію, образу?
- Стикаєтеся з невдячністю близьких? Ви їм усе, а вони?
- Теперішнє лякає аж до депресії та люті?
Настав час зустрітися з реальністю і самим собою!
Запрошуємо на курс «Трикутник влади», де працюватимемо з почуттями провини, образи, злості через стани й контакт із субособистостями внутрішнього тирана, внутрішньої жертви і внутрішнього рятівника.
