Анна Шиман
Чорновий переклад. Текст перекладено автоматично і ще не вичитано — якщо щось читається дивно, так воно і є.
Психологія стосунків. Его-стани «батько», «дорослий», «дитина».
На курсі «Практична психологія», який проходить у нашому центрі і куди ми запрошуємо всіх охочих, можна познайомитися з різними теоріями особистості.
Цього разу мова піде про американського психолога Е. Берна та його знамениту тріаду его-станів особистості:
— Батько
— Дорослий
— Дитина
У той чи інший момент у зрілої особистості може проявитися будь-який із цих станів.
Перебуваючи в его-стані «батько», людина часто копіює модель поведінки, соціальні норми, стереотипи й настанови, перейняті від власних батьків та інших значущих, авторитетних фігур. Це консервативна частина особистості, спрямована на збереження досвіду попередніх поколінь, передачу традицій, сімейно-родових сценаріїв і соціальних стереотипів.
В его-стані «дорослий» людина будує свою поведінку, виходячи із ситуації «тут і тепер», тобто з так званого раціонального підходу.
Позиція «дорослий» передбачає усвідомлення потреби, актуальної саме зараз, і водночас оцінку того, чи можна її реалізувати в цьому середовищі.
Его-стан «дитина» передає почуття й думки, колись пережиті людиною в дитинстві. А також теперішні емоції, внутрішню позицію і реакції щодо себе та інших.
Психологічно зріла особистість здатна підтримувати динамічну рівновагу між цими трьома структурами.
Інакше відбувається перекіс у той чи інший бік, порушується внутрішня рівновага.
Найчастіше саме суворий «батько» займає сильнішу позицію в особистості людини. Він перебирає контроль над его і вимагає суворої відповідності обов’язкам, традиціям і нормам через заборони й приписи. Цим він пригнічує спонтанність «дитячої» частини, яку називають «внутрішньою дитиною».
«Не кричи так голосно!» — смикає сувора мати свою дитину, яка бурхливо радіє.
«Це дурниці — рожевих слонів не буває», — розважливо відповідає інша мама на фантазії своєї доньки.
Обмежувати свою «внутрішню дитину» в дорослому житті — означає гасити свої творчі пориви і придушувати свої бажання.
Адже саме «внутрішня дитина» відповідає за любов людини до творчості, спонтанність, здатність до неординарного мислення та гнучкого сприйняття дійсності.
Стан «дитини» допомагає зберігати оптимізм і почуття гумору в складних життєвих ситуаціях.
Будь-які обмеження такої важливої частини особистості певною мірою впливають на душевне здоров’я людини, її настрій, уміння насолоджуватися теперішньою миттю.
Тому так важливо берегти й плекати цю беззахисну частину своєї особистості — свою «внутрішню дитину».
І тут завдання людини полягає в тому, щоб зі стану «дорослого» оцінити баланс сил між внутрішніми «батьком» і «дитиною».
Чи немає перекосу в той чи інший бік?
Адже щоб «внутрішня дитина» проявлялася екологічно, потрібні визначеність і безпека, які забезпечує саме «внутрішній батько».
Інакше домінування субособистості «внутрішньої дитини» проявлятиметься в тривожності, пасивності, униканні труднощів і прагненні до тотального комфорту.
Хочете дізнатися, які стосунки між вашим «внутрішнім батьком» і «внутрішньою дитиною»?
Запрошуємо вас на консультації з метафоричними картами до нашого Центру системного розвитку особистості Psyvision.
Метафоричні карти — це унікальний інструмент, який допомагає м’яко й дбайливо взаємодіяти з его-станами.
Вони дають змогу зрозуміти, наскільки суворий «внутрішній батько» і чого саме бракує «внутрішній дитині».
Обережно виводять на поверхню те, що приховано глибоко всередині, і допомагають знайти психологічну рівновагу.
Консультації проводить Ірина Стадницька, слухачка центру.
