Анна Шиман
Чорновий переклад. Текст перекладено автоматично і ще не вичитано — якщо щось читається дивно, так воно і є.
У цій статті пропоную розглянути, як працює Трикутник Карпмана. Як у сімейних стосунках ролі обмежені трикутником субособистостей «Жертва – Тиран – Рятівник».
- Рятівникові дуже складно нічого не робити. Або робити щось для себе, а не для інших. Щойно він бачить, що хтось опинився у складній ситуації, одразу вмикається сирена з проблисковими маячками – і Рятівник готовий допомогти!
Тільки чи потрібна допомога Рятівника, якщо про неї ніхто не просить? Над цим Рятівник, як правило, не замислюється. Адже його головне завдання – бути сильним за рахунок Іншого, приховуючи так свої слабкості й некомпетентність. Дозволяти собі участь у чужому житті, не маючи власного.
Можливо, людина просто хотіла виговоритися. Або їй подобається бути в ролі Жертви. Страждати й безпорадно розводити руками. Зовні, здавалося б, це може й не подобатися, проте тут є так звана вторинна (прихована) вигода.
Про приховані вигоди ми можемо дізнатися, взявшись за вивчення психології.
Детальніше про курс «Практична психологія»:
«Анатомія психіки. Практична психологія»
- Часто такі люди не йдуть за порадами Рятівника, бо всередині не готові зняти з себе «вінець страждання». Насправді люди, які перебувають у ролі Жертви, нічого не збираються змінювати. Вони старанно уникають ситуацій, у яких проблеми справді можна розв’язати. А Рятівник їм потрібен лише як опора, на яку можна спертися й перекласти відповідальність за своє життя.
Як упізнати людину в ролі Жертви?
Її улюблена відповідь: «Так, але…».
— Так, я знаю, що ця робота високооплачувана! Але в мене немає кваліфікації.
— Так, цей чоловік п’є і ускладнює мені життя, змушує страждати. Але мені нікуди піти і немає грошей.
Дуже часто з трикутником Карпмана і роллю Рятівника доводиться стикатися у власному родинному колі. Наші близькі старанно прагнуть «заподіяти» нам добро, орієнтуючись лише на свої життєві цінності й переконання.
І тоді вони переходять у роль Тирана. Того, хто знає, як правильно, схильний до авторитарності й тиску. Непримиренний і важко йде на компроміс.
Мати моєї подруги, радісно сяючи, вручила їй поліси страхової компанії:
— Це пенсійне страхування! Через 30-40 років у тебе на рахунку буде кругленька сума, і на старість житимеш собі без клопоту, — гордо проголосила вона, — а то хіба на нашу державну пенсію проживеш?!
Подруга в подиві – їй 25 років, яка пенсія? Тим паче що вона про це не просила і навіть не натякала. Мати образилася: «Я ж хотіла як краще!»
Тут видно, як Рятівник стає Тираном, а після відмови займає роль Жертви. Ображається, коли той, кого рятують, не хоче скористатися його непроханою допомогою.
Згідно з принципами трикутника Карпмана, Рятівник завжди переходить у позицію Жертви (ніхто не оцінив моєї турботи), потім у роль Тирана — агресора чи обвинувача (ти зовсім не думаєш про своє майбутнє!), і назад.
Помітивши себе в будь-якій із цих ролей, намагайтеся вийти в усвідомлену, дорослу позицію. Якщо продовжувати грати роль, незабаром ви опинитеся в сусідній. І так доти, доки не приміряєте на себе всі три й не почнете нове коло.
Пам’ятайте про свої цілі та бажання. Для цього зверніть увагу на своє життя, знайдіть власні інтереси.
Чим же мотивована така поведінка Рятівника?
Найчастіше — це бажання підвищити свою значущість на тлі інших, «немічних», безпорадних людей. Така поведінка, з погляду практичної психології, свідчить про низьку самооцінку й нереалізованість у соціумі. Адже, ставши заручником рольових моделей трикутника, людина втрачає змогу керувати своїм життям і своїми виборами.
Проявом ролі Тирана може бути також вторгнення в чужі межі, завуальоване фразою «я просто намагаюся допомогти». Це прихована схильність до домінування, бажання вказувати, кому і як правильно чинити. Головне завдання Тирана – зберегти контроль. У глибині цієї ролі лежить страх власної некомпетентності й безпорадності (Жертва).
У трикутнику Карпмана можна застрягнути надовго, ризикуючи потрапити в залежність. Одна з основ співзалежних стосунків – саме трикутник Карпмана з його ролями.
Почуваючись значущою і потрібною в ролі Рятівника, людина проживає не своє життя. Дуже важливо вміти зупинитися й побачити хибність цих переконань і ущербність такої життєвої позиції.
Для цього розвивайте усвідомленість і психологічне бачення.
Ірина Стадницька,
слухачка курсів і програм центру системного розвитку особистості «Psyvision».
