Самокритика і фігура Внутрішнього Страждальця. Психологія комплексів

Чорновий переклад. Текст перекладено автоматично і ще не вичитано — якщо щось читається дивно, так воно і є.

Сучасна людина прагне розвиватися в усіх сферах. Часом настільки сильно, що втрачає душевну рівновагу й стає заручником внутрішніх процесів, які важко усвідомити. Вони стають некерованими й знижують якість життя. Погодьтеся — це не те, чого вам хотілося!

Наші підсвідомі процеси привертають увагу в ті моменти, коли ви відчуваєте глибоке почуття нещастя, смутку, відчаю чи зневіри — часто або досить довгий час. Так само підсвідомість хоче щось вам сказати, коли ви втрачаєте інтерес до колишніх захоплень і радісних моментів життя, коли з’являється відчуття порожнечі чи апатії. Ви помічаєте, що починаєте ставитися до себе з негативом і сумнівами, відчуваючи, як падає самооцінка, як приходить відчуття недостатності чи нікчемності. Ви можете уникати соціальної активності чи відштовхувати оточення, замикатися в собі.

Якщо це про вас, читайте далі.

У цій статті поговоримо про те, що змушує вас страждати і що з цим робити!

Страждання психіки часто має фізичні прояви, як-от безсоння, втрата апетиту чи проблеми з травленням. Це може бути відчуття безглуздості й втрати сенсу життя. У голові настирливо крутяться питання про мету й цінність власного існування.

Сьогодні ми розглянемо комплекс страждальця через розуміння його фігури. Цей комплекс формується тоді, коли дитина переживає травматичний досвід, з яким не може впоратися, — ресурси її психіки ще не сформовані. Негативно налаштоване оточення, батьки з різними залежностями, постійна критика, порівняння, осуд дуже ранять. Але дитина відрізняється від дорослого тим, що залежить від батьків і сприймає їх через архетипні образи. Тому вона не здатна усвідомити й критично осмислити їхню поведінку. Вона сприймає те, що робить чи каже батько або мати, те, як вони ставляться до дитини, як єдину правду. Яка, на жаль, часто буває дуже болісною.

Як формується комплекс Внутрішнього страждальця?

Щоб зберегти рівновагу, психіка формує фігуру Внутрішнього критика, який у внутрішній реальності пояснює дитині, чому і за що з нею так поводяться. Наприклад: тому що ти поганий, ти не гідний любові, ти винен, бути таким, як ти, — жахливо! Маючи ці пояснення, дитина перестає контактувати зі своїми справжніми почуттями, щоб упоратися з болем.

У відповідь на фігуру Внутрішнього критика формується фігура Внутрішнього страждальця, про яку я розповім вам у цій статті.

Як розпізнати прояви Внутрішнього страждальця?

Фігура внутрішнього страждальця в психіці людини проявляється через різні емоційні та поведінкові патерни. Це внутрішній образ, який вірить голосу Внутрішнього критика, сумнівається в собі й терзається, породжуючи недовіру й невпевненість у собі.

Прояви цієї фігури:

• Постійне засудження себе за помилки й недосконалості.
• Постійне відчуття недостатності й сумнів у своїх здібностях.
• Внутрішній голос, який майже завжди критикує чи судить дії та ухвалені рішення.
• Безперервне невдоволення своїми досягненнями й постійне прагнення бути ідеальним.
• Заперечення своїх досягнень і успіхів, зосередженість на своїх недоліках і помилках.

Усі ці прояви можуть призвести до підвищеного рівня тривоги, депресії та невдоволення собою.

Проте важливо пам’ятати, що фігура внутрішнього страждальця є частиною психологічного досвіду кожної людини і є способи роботи з нею, які допоможуть досягти внутрішнього спокою та задоволення.

Постійна самокритика з боку фігури внутрішнього страждальця має негативні наслідки для психічного й емоційного благополуччя людини і може призвести до низької самооцінки та негативного ставлення до себе.

Людина може постійно сумніватися у своїх здібностях і вважати себе невдахою, відчувати постійний неспокій і тривогу щодо своєї самооцінки й виживання. Вона уникає ситуацій, де може зазнати критики, і намагається не відчувати себе вразливою. Людина може уникати нових можливостей і відчувати страх невдачі через страх осуду. Їй важко приймати підтримку й любов від оточення, а ще вона може бути надто чутливою до критики й осуду.

Прийняття себе, формування дбайливого, підтримувального ставлення, практика позитивного мислення й робота з психологом можуть допомогти змінити негативні наслідки та розвинути здоровіше ставлення до себе.

Людям, які відчувають невдоволення, буває важко приймати підтримку від інших. Вони можуть сумніватися в щирості й мотивах оточення і вважати, що не заслуговують на допомогу чи підтримку. Такі люди зазвичай сильніше емоційно реагують на критику чи негативні коментарі з боку оточення. Вони можуть брати всі слова на свій рахунок і почуватися ображеними чи приниженими, навіть якщо ніхто цього не мав на меті. Так само така людина часто намагається уникати близькості й уразливості у стосунках. Вона може вважати, що її недоліки й помилки відштовхнуть інших людей, і тому намагається приховати свої слабкості чи уникати глибших емоційних зв’язків.

Постійна самокритика може призвести до низької самооцінки й невпевненості в собі, через які людина сумнівається у своїй привабливості чи цінності. Люди, схильні до самокритики, можуть бути постійно незадоволені собою і своїми досягненнями. Це може створювати напругу й нещастя в їхніх стосунках з оточенням. Усвідомлення цих наслідків і робота над розвитком самооцінки та співчуття до себе можуть допомогти змінити стосунки з оточенням на позитивніші й здоровіші.

Подолання постійної самокритики, яка походить від фігури внутрішнього страждальця, — це процес, що потребує часу й терпіння. Ставтеся з розумінням до своїх емоцій і думок. Працюйте над цим поступово й пам’ятайте, що ви заслуговуєте на любов і доброту — як від себе, так і від інших.

Підвищити самооцінку в такому разі може бути непросто, але існують методи, які можуть допомогти в цьому процесі.

Ось декілька з них:

• Розвиток здатності приймати себе може допомогти змінити негативне ставлення до себе. Це усвідомлення своїх думок і емоцій, визнання своєї людської природи й доброта до себе в моменти страждання чи самокритики.
• Усвідомлення свого внутрішнього діалогу й заміна автоматичних негативних думок позитивнішими й підтримувальними твердженнями можуть допомогти знизити самокритику. Намагайтеся практикувати позитивні твердження й переформулювати негативні думки.
• За постійної самокритики часто бракує об’єктивного сприйняття себе. Розвиток навичок самоаналізу може допомогти бачити себе об’єктивніше й справедливо оцінювати свої досягнення та недоліки.
• Постійна самокритика часто пов’язана з низькою самооцінкою. Розвивайте позитивне ставлення до себе, визнаючи свої досягнення й цінності.
• Обговорення своїх почуттів з людьми, яким ви довіряєте, — друзями, родиною чи професійними психологами — може допомогти подолати постійну самокритику. Вони можуть запропонувати вам інший погляд і підтримувати вас у процесі зміни ставлення до себе.
• Керування стресом і турбота про своє емоційне й фізичне благополуччя також можуть допомогти знизити рівень самокритики. Регулярно займайтеся фізичною активністю, практикуйте техніки релаксації, як-от медитацію чи глибоке дихання, і дбайте про свої потреби.

Будьте терплячі до себе й не забувайте аналізувати й визнавати свої зусилля та поступ. Важливо дбати про своє емоційне благополуччя і прагнути розвинути позитивне й любляче ставлення до себе.

Приєднуйтеся до нашої спільноти, курсів саморозвитку та інших заходів, щоб ваш шлях був цікавим і результативним.

Анна Шиман, психологиня центру «Psyvision»